Соціальна справедливість: між класичною теорією та реаліями полікризи: Рецензія на монографію В. М. Новікова «Проблемноорієнтована методологія дослідження справедливості» (Київ: Академперіодика, 2025. 238 с.)

Анотація

У рецензії здійснено теоретико-методологічний аналіз монографії В. М. Но вікова «Проблемно-орієнтована методологія: дослідження справедливості», присвяченої осмисленню соціальної справедливості як фундаментальної категорії соціально-економічного розвитку, етичної економіки та інституціональної динаміки. Актуальність рецензованої праці зумовлена загостренням соціальних дисбалансів, кризою до віри до інститутів та поглибленням нерівностей в умовах полікризи, що надає проблематиці справедливості не лише нормативного, а й безпекового виміру.

Показано, що запропонована автором проблемно-орієнтована методологія дає змогу інтегрувати класичні підходи моральної філософії та політичної економії з сучасними теоріями соціального вибору, інституціоналізму та економіки добробуту.  Особливу увагу приділено аналізу інтерпретації ідей А. Сміта, І. Канта, Дж. Рол за, А. Сена та інших мислителів та науковців, які формували інтелектуальні засади концепту соціальної справедливості. Підкреслено, що автор монографії послідовно відмежовує справедливість від спрощених уявлень про рівність чи механічний перерозподіл ресурсів, розглядаючи її як складну інституціональну форму соціально-економічних відносин.

Окремо відзначено спробу дослідника щодо операціоналізації категорії соціальної справедливості через застосування статистичних і аналітичних підходів, що є важливим кроком у подоланні традиційних зауважень щодо її емпіричної невизначеності. Водночас у рецензії сформульовано низку аналітичних зауважень і рекомендацій, спрямованих на поглиблення дослідження з урахуванням сучасних реалій воєнних і демографічних втрат, просторових асиметрій розвитку, соціально-економічної безпеки та відновлювального потенціалу суспільства. Наголошено, що в умовах полікризи соціальна справедливість набуває значення не лише етичного і теоретичного конструкту, а й ключового імперативу забезпечення стійкості, соціальної згуртованості та після кризового розвитку України.