ВИЗНАЧАЛЬНІ ФАКТОРИ НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ СЕРЕД ДІТЕЙ ВІКОМ ДО П’ЯТИ РОКІВ В АЛЖИРІ: АНАЛІТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ НА ОСНОВІ ДАНИХ БАГАТОІНДИКАТОРНОГО КЛАСТЕРНОГО ОБСТЕЖЕННЯ (MICS6) ЗА 2019 рік

Анотація

У цій статті на основі даних багатоіндикаторного кластерного обстеження (MICS6) за 2019 р. досліджено основні чинники, що визначають нещасні випадки серед дітей віком до п’яти років в Алжирі. Аналізується, як поєднання демографічних, соціальних та економічних факторів впливає на частоту та тяжкість нещасних випадків із дітьми. Розглянуто питання про все більше визнання вразливості маленьких дітей до ненавмисних травм через їх обмежене сприйняття ризику, недорозвинені рухові навички та дослідницьку поведінку. Проте дитячі нещасні випадки не отримують достатньої уваги в політиці охорони здоров’я багатьох країн Південної півкулі, включаючи Алжир. Використовуючи описово-аналітичний підхід, стаття базується на вторинних даних, зібраних за допомогою MICS6 та за підтримки ЮНІСЕФ, які були реалізовані Міністерством охорони здоров’я Алжиру. Вибірка охоплює понад 15 000 дітей, з яких 852 випадки серйозних нещасних випадків були зареєстровані. Аналіз зосереджено на кількох пояснювальних змінних, зокрема статі дитини, віці, місці проживання, рівні освіти та зайнятості матері, а також рівні життя домогосподарства. Для виявлення взаємозв’язків між цими змінними було використано статистичний аналіз у поєднанні з соціологічною інтерпретацією.

Результати показують, що гендер відіграє значну роль: 55,63 % нещасних випадків припадає на хлопчиків, порівняно з 44,37 % на дівчаток. Це узгоджується з наявними дослідженнями, які пов’язують вищий рівень нещасних випадків серед хлопчиків з більшою схильністю до фізичної активності та ризикованої поведінки, що часто підсилюється культурними нормами щодо маскулінності. Крім того, критичним фактором був вік. Найвищий рівень нещасних випадків спостерігався серед дітей віком один і два роки (30,05 % та 30,28 % відповідно). Цей вік характеризується підвищеною рухливістю та цікавістю, але відсутністю когнітивних навичок та координації рухів, необхідних для уникнення травм. Натомість у дітей віком до одного року рівень травматизму був нижчим (21,25 %), а у дітей віком три-чотири роки спостерігалося поступове зниження, ймовірно, завдяки покращенню саморегуляції та усвідомленості. Місце проживання також впливало на ризик нещасних випадків: 59,27 % випадків припадало на дітей, які проживали в містах, проти 40,73 % у сільській місцевості. Це може свідчити про низку причин небезпеки міського середовища, як-от щільність населення, інтенсивний дорожній рух, обмежені місця для ігор та обмежений нагляд працюючих батьків. Хоча рівень нижчий у сільській місцевості, діти там стикаються з іншими небезпеками — роботою на фермі та небезпечною побутовою інфраструктурою. Крім того, сільські будинки часто є ще й робочим місцем, що збільшує ймовірність контакту з небезпечними інструментами та матеріалами.

Особливо цікавим аспектом дослідження став нелінійний зв’язок між освітою матері та рівнем нещасних випадків. Усупереч очікуванням, найнижчий рівень нещасних випадків (8,69 %) був зафіксований серед дітей, чиї матері не мали формальної освіти. Потім цей показник зріс серед матерів з початковою (16,55 %) та середньою (33,22) освітою, а потім знизився серед матерів з середньою (22,53) та вищою (19,01 %) освітою. Ці результати свідчать про те, що освіта сама по собі не гарантує кращих результатів у сфері безпеки, особливо якщо вона не супроводжується достатнім наглядом. Матері без формальної освіти, як правило, є домогосподарками, натомість матері з неповною освітою можуть поєднувати домашні обов’язки з неформальною роботою, що призводить до нерегулярного нагляду за дітьми. І навпаки, освічені та професійно активні матері можуть мати кращі навички планування та бути більш обізнаними з правилами безпеки. У дослідженні було оцінено дві ключові змінні економічних факторів: зайнятість матерів та матеріальний стан домогосподарств. Примітно, що 87,44 % нещасних випадків сталися з дітьми безробітних матерів, порівняно з 12,56 % випадків з дітьми зайнятих матерів. Хоча можна припустити, що безробітні матері будуть більш присутніми та уважними, цей висновок свідчить про те, що супутні фактори, як-от бідність, обмежений доступ до інформації та психологічний стрес можуть погіршувати якість нагляду за дітьми. Рівень життя домогосподарств також продемонстрував чітку закономірність. Найвищий рівень нещасних випадків був серед дітей з дуже бідних домогосподарств (23,47 %), за ними йшли діти з бідних (22,06), середніх (20,43), заможних (19,37) та дуже заможних сімей (14,67 %). Ці цифри підтверджують думку, що матеріальна скрута є одним з основних факторів ризику. Бідні сім’ї часто живуть у небезпечних або переповнених будинках поблизу жвавих доріг або в районах із занедбаною інфраструктурою і, як правило, не мають фінансових можливостей створити безпечнішу альтернативу. Крім того, бідність часто супроводжується обмеженим доступом до освіти в галузі охорони здоров’я, послуг соціальної підтримки та засобів безпеки. Ключовим висновком дослідження є те, що дитячі нещасні випадки не є випадковими подіями, а результатом перетину структурних та контекстуальних вразливостей. Ризик формується під впливом взаємодії багатьох факторів, зокрема статі, віку, географічного положення, освіти та доходу. Наприклад, дитина, яка живе в перенаселеному міському районі, народилася від неосвіченої безробітної матері та проживає в сім’ї з низьким доходом, значно більше наражається на ризик, ніж дитина з освіченої сім’ї з високим доходом, яка проживає в безпечному районі. У статті наведено кілька рекомендацій. По-перше, необхідно терміново підвищити обізнаність громадськості про безпеку дітей за допомогою освітніх кампаній на різних платформах: ЗМІ, школи, релігійні центри та громадські простори. Ці кампанії повинні наголошувати на важливості нагляду, стратегій запобігання нещасним випадкам та безпеки в побуті. По-друге, необхідно покращити міську інфраструктуру, особливо в районах з низьким рівнем доходів. Це може включати безпечніші дороги, захищені ігрові майданчики та будівельні норми, що враховують інтереси дітей. По-третє, необхідні більші інвестиції в освіту матерів, включаючи не тільки формальну освіту, але й практичну підготовку з питань виховання дітей, безпеки та розвитку дітей, особливо в сільських та неблагополучних районах. Крім того, заходи соціального захисту повинні бути спрямовані на вразливі сім’ї шляхом надання фінансової підтримки для поліпшення житлових умов та доступу до засобів безпеки, наприклад, захисні огорожі та замки, а також основних послуг, включаючи охорону здоров’я та підтримку в ранньому дитинстві. Нарешті, надзвичайно важливою є міжгалузева співпраця. Державні органи, НУО, школи та місцеві установи повинні співпрацювати з метою розробки стійких, адаптованих до місцевих умов механізмів захисту дітей від запобіжних травм.

У дослідженні підкреслюється складний взаємозв’язок демографічних, соціальних та економічних факторів, що впливають на ризик нещасних випадків серед дітей молодшого віку в Алжирі. Визначивши ці визначальні фактори та зрозумівши, як вони перетинаються, дослідження створює основу для науково обґрунтованої багатосекторальної політики, спрямованої на зменшення травматизму серед дітей та створення безпечніших умов для їхнього розвитку. Зрештою, для того щоб безпека дітей стала національним пріоритетом у програмах охорони здоров’я та соціального планування Алжиру, необхідний перехід до проактивних, інтегрованих стратегій.

REFERENCES

1. Al-Duwaibi, A. S. B. (1988). Introduction to Child Care. Libya: Al-Jamahiriya Publishing, Distribution, and Advertising House.

2. Bayram, A. (2011). Human Rights and Public Freedoms: An Approach Between Text and Reality. Beirut: Al-Manhal Al-Lubnani Publishing.

3. Bhattacherjee, A. (2012). Social Science Research: Principles, Methods, and Practices. Florida: Global Text Project. https://digitalcommons.usf.edu/oa_textbooks/3

4. Brou, M. (2014). Guide to Methodology in Social Sciences (Psychology — Sociology — Education Sciences). Tizi Ouzou, Algeria: Al-Amal for Printing, Publishing, and Distribution.

5. Chali, K., & Zougaie, M. (2023). Family sociological function in raising children from Internet addiction. Social Empowerment Journal, 5(2), 02—12. https://doi.org/10.34118/ sej.v5i2.3431

6. El-Husseini, C. M. (2018). Housewives’ awareness of how to deal with domestic accidents and its relation to children’s home safety. Journal of Home Economics, 27(1).

7. Gad Allah, A. M. (2019). Incidence and causes of injury deaths among children under five years of age in El-Giza, Egypt. Journal of Medical and Pharmaceutical Sciences, 3(4).

8. Ghadhban, R. S. (2023). Mothers’ knowledge and practices regarding domestic accidents in children under five years of age. Tishreen University Journal, 45(5).

9. Hammadi, F. (2009). Gender differences in aggressive behavior. Journal of Human Sciences, A (32).

10. Ikbal, M. M. (2005). Psychoanalysis of Work Injuries. Jordan: Safa Publishing and Distribution.

11. Mahmoud, A. M. (1984). Sociology in the Field of Industrial Work. Cairo: Al-Dar AlArabiya Al-Kubra.

12. Ministry of Health, Population, and Hospital Reform. (2020). Multiple Indicator Cluster Survey (MICS) 2019: Final report of results, Algeria. UNICEF. https://www.unicef.org/ algeria/media/1441/file/Enqu%C3%AAte%20par%20Grappes%20%C3%A0%20 Indicateurs%20Multiples%20%28MICS6%29%202019.pdf

13. Official Gazette. (2015). Law No. 12—15 on Child Protection, Article 02. Issue No. 39. Algeria: People’s Democratic Republic of Algeria.

14. Schell, R. E., & Hall, E. (1979). Developmental Psychology Today. California.

15. Chellai, F. (2023). Epidemiology of home accidents among children aged under-five years in Algeria: An application of negative binomial regression models. Pakistan Pediatric Journal, 47(1), 28—35. https://www.ppj.org.pk/index.php/ppj/article/view/94

16. AlBuhairan, F., Abdel-Tawab, N., Nar, M., Hamad, B., Dabis, J. & Feteha, F., et al. (2023). Adolescent health in the Middle East and North Africa region: Leaving no one behind. Eastern Mediterranean Health Journal, 29(2). https://doi.org/10.26719/emhj.23.008

17. Peden, M., Oyegbite, K., Ozanne-Smith, J., Hyder, A. A., Branche, C. & Rahman, A. F. et al. (2008). World report on child injury prevention. World Health Organization & UNICEF. https://medbox.org/document/world-report-on-child-injury-prevention

18. World Health Organization (WHO). (2022, November 17). Child and adolescent road traffic injury prevention. World Health Organization. https://www.who.int/publications/i/item/9789240063606